|
Group DF - диверсифікована міжнародна група компаній, основні інвестиції якої зосереджені в азотному, титановому та газовому бізнесах. |
|
18 Грудня 2020 Відповідь на запит видання «Економічна правда» щодо ситуації на ЗТМКЧому кошти, що було сплачено за часткову приватизацію підприємства не були направлені на модернізацію підприємства? Чому інвестор не провів обіцяну модернізацію?
Роман Чишинський, адвокат Tolexis Trading limited:
Насамперед хочу внести ясність у головне спірне питання по ЗТМК. В рамках договору з ФДМУ про створення ТОВ «ЗТМК» інвестор вніс дві суми. 159 млн грн – на модернізацію, і 719 млн грн – на поповнення обігових коштів підприємства.
Модернізація не була здійснена, оскільки управлінські дії директора блокувались ФДМУ.
У зв’язку з воєнними подіями 2014 року і пов’язаними з цим економічними потрясіннями в Україні, заявлена програма модернізації не могла бути повністю виконана, вона стала економічно недоцільною. Ми маємо в своєму розпорядженні всю необхідну експертизу державних інститутів, що підтверджує це. Всі наші спроби затвердити оновлену програму, яка б відповідала новим реаліям, а також стрімкому зростанню тарифів на основний ресурс – електроенергію, весь цей час блокувалися ФДМУ, у якого 51% ЗТМК. Все це відображено в протоколах загальних зборів і офіційному листуванні. У судовій справі, де ФДМУ разом з САП намагається провести реприватизацію 49% ЗТМК ми доводимо, що зміна програми модернізації – вимушений захід. Саме через навмисний саботаж з боку ФДМУ модернізація заводу не була реалізована до кінця.
Зараз НАБУ в рамках кримінального провадження розслідує спроби призначеного ФДМУ в.о. директора ЗТМК Сергія Лубеннікова отримати доступ до грошей, призначених для модернізації, і розтратити ці кошти не за призначенням.
Володимир Сивак, екс-директор ЗТМК (з 2013 по 2020 рік):
Будь-яка інвестпрограмма у бізнесі – це живий і нормальний процес, що вимагає коригувань, якщо зовнішні умови ринку змінюються. В 2014 році комбінат зіштовхнувся з викликами, які напряму вплинули на можливість виконати заявлений план модернизації.
Програма модернізації передбачала збільшення потужностей з виробництва шлаку до 150 тисяч тонн, будівництво сольового хлоратора та проект по збільшенню обсягів виробництва губчатого титану до 20 тисяч тонн на рік. Модернізація мала була відбуватись саме в такій послідовності. Фахівці комбінату розробили техніко-економічне обґрунтування проекту, були зроблені напрацювання, визначили територію для будівництва, інвестор перерахував всі належні гроші – все було готово до підписання договорів з підрядниками і будівництва нових потужностей в рамках плану модернізації.
Але виникла проблема. Вся програма модернізації прораховувалася в 2012 році з урахуванням ситуації на титановому ринку на той період. Події 2014 року повністю змінили кон’юнктуру ринку і дотримуватися цієї старої стратегії було неможливо. Реалізація програми в тому вигляді, в якому вона була прописана, знищила б підприємство і призивела б до банкрутства комбінату.
Наприклад, першочерговим напрямком в рамках програми було нарощування виробництва шлаку, на це робилася ставка. Причина проста – в 2012 році шлак був прибутковим продуктом. Основним ринком збуту для ЗТМК традиційно була РФ і в меншій мірі – Казахстан. В 2014 році найбільший ринок збуту для нас повністю закрився через санкції. Навіщо підприємству нарощувати обсяг виробництва продукції, яку б ми не змогли продати? Продукції, яка б осідала на складах, накопичуючи збитки підприємства. Цілком логічно, що я спільно з фахівцями комбінату, запропонував змінити стратегію та перенаправити зусилля на зростання виробництва титанової губки. Замість збитків, ми б підвищили прибутковість підприємства. Від чого виграли б обидва акціонера – і держава, і приватний інвестор. Всі ці пропозиції і розрахунки містилися в новому плані модернізації, заблокованому ФДМУ.
Вважаю, що без уважного аналізу моїх пропозицій щодо зміни інвестиційної програми, розроблених за підсумками 2014 року, ситуацію навколо ЗТМК аналізувати взагалі немає сенсу. Ми дали державі, в особі Фонду держмайна, дуже чіткий діагноз змін, які відбулися на глобальному титановому ринку, дали аналіз всіх змін умов всередині України, описали всі ризики бізнесу, і запропонували чіткий план дій в цих умовах, що змінилися. Але Фонд державного майна вирішив проігнорувати ці пропозиції, фактично заблокувавши будь-які мої дії як директора.
Друге, і це теж важливо для розуміння причин, за якими план модернізації потрібно було змінювати. План модернізації 2013 року – це не будівництво об’єкта в чистому полі. ЗТМК – великий промисловий комплекс, що має свою діючу інфраструктуру. Для модернізації повинні були використовуватися технології, аналогічні тим, що вже використовуються на підприємстві. Під час реалізації плану модернізації, ми могли закуповувати тільки такі основні фонди, агрегати, блоки, які можна було інтегрувати в діючу інфраструктуру. Ми перебирали багато постачальників, шукали альтернативи, але таке обладнання можна було виготовити тільки на російському підприємстві «Сібелектротерм». Після подій 2014 року закупівлі у цієї компанії стали неможливими через санкції. Ми ще раз опрацювали всі альтернативні можливі варіанти – альтернатив не було. Крім того, частина обладнання для проведення модернізації мала купуватися на Новокраматорському машинобудівному заводі, який в 2014 році опинився в зоні бойових дій.
У нас було чітке бачення, як модернізувати ЗТМК з урахуванням нових умов. Фахівці комбінату пропонували в першу чергу зосередиться на другій частині програми – збільшення обсягів виробництва губчатого титану. Це продукція більш глибокого переділу з ринками збуту по всьому світу. Розумієте, ми не могли просто так взяти і почати впроваджувати нову програму модернізації. Нам було необхідне затвердження ФДМУ, власника 51%! Починаючи з 2014 року, ми намагалися затвердити нову програму модернізації, ми кілька разів виносили її на порядок денний зборів засновників, писали листи. Спочатку ФДМУ запросив експертизу нової програми модернізації – ми провели таку експертизу. Інститут титану, КНДІСЕ (Київський науково-дослідний інститут судової експертизи) при Мін’юсті і Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Бокаріуса зробили однозначний висновок, що стара програма є неактуальною, а запропонована нами програма більш ефективна. Ці документи ми надали ФДМУ. На жаль, навіть з цими висновками нам не вдалося нічого змінити. Представники ФДМУ просто блокували всі наші пропозиції, ігнорували листи, не з’являлись на збори учасників.
20 мільйонів доларів за курсом 2013 року (або 159 млн грн.), які зайшли на підприємство від інвестора, продовжують лежати на депозитних рахунках ЗТМК. Зараз нове керівництво, призначене ФДМУ, намагається отримати доступ до цих грошей і витратити їх на інші, не пов’язані з модернізацією мети. З цього приводу НАБУ вже порушило і розслідує кримінальну справу. Але це вже інша історія.
Чому підприємство роками не платило за електроенергію?
Володимир Сивак:
ЗТМК – енергоємне підприємство, електроенергія займає близько 40% в собівартості кінцевої продукції. Непомірна ціна на електроенергію і великі витрати на електроенергію завжди були головною больовою точкою підприємства. На момент, коли я очолив ЗТМК в 2013 році, у завода був більш ніж півмільярдний борг за електроенергію. Проте, нам вдалося вийти на необхідний для прибуткової роботи обсяг виробництва і комбінат залишався прибутковим до 2018 року.
Однак в 2018 році було запущено вільний ринок електроенергії. В результаті – ціна на електроенергію зросла майже на 30% за півроку, потім з’явилася формула Роттердам+. З 2013 по 2018 рік ціна на електроенергію для підприємства зросла більш ніж удвічі.
У ЗТМК ціна виявилася найвищою серед всіх виробників титану, що діють на глобальних ринках. Наприклад, в Казахстані, який є основним конкурентом України, вартість е/е для титанової промисловості нижча на 60%, в Росії – на 50%, в Японії, Китаї і Сполучених штатах Америки – на 20-30%.
ЗТМК постійно звертався до ФДМУ, як до мажоритарного акціонера, до Уряду, готували листи, ми неодноразово піднімали питання про те, що така політика може привести до банкрутства ЗТМК. Наші розрахунки чітко показували, що при сформованій кон’юнктурі глобального титанового ринку, тільки прямий доступ до дешевої атомної електроенергії міг би вирішити проблему ЗТМК. Однак всі наші запити залишалися без відповіді. Про проблему був добре поінформований тодішній прем’єр Гончарук, я з ним особисто спілкувався в Запоріжжі. Однак не було зроблено жодного кроку, щоб допомогти ЗТМК.
У 2018 році «Запоріжжяобленерго» зажадало негайного одномоментного погашення всієї заборгованості ЗТМК, в тому числі і тієї, що була накопичена задовго до мого призначення на посаду директора ЗТМК – починаючи з 2008 року. Ми намагалися вести переговори, але схоже, що їх мета була безкомпромісна – забрати гроші, внесені інвестором з рахунків ЗТМК. Частина грошей (близько 200 мільйонів гривень) їм вдалося списати з рахунків комбінату, але проблему боргів підприємства це не вирішувало.
Але і це не все. Держава, володіючи 51%, не тільки самоусунувся від управління, а й блокувала дуже важливі рішення, які могли допомогти вирішити проблему з енергоборгами.
Був період, коли проблему енергоборгів ми практично вирішили, але держава знову нам все заблокувала. Після надтяжких перемовин з постачальниками електроенергії, мені вдалося погодити проект мирової угоди – ми домовилися про реструктуризацію боргів на 10 років, домовились на дуже прийнятних для ЗТМК умовах. Але держава знову все заблокувала – ФДМУ не з’являвся на збори акціонерів, і рішення про реструктуризацію боргів не було затверджено зборами засновників.
В результаті подача електроенергії була знижена постачальником енергії до мінімально-допустимого з технологічної точки зору рівня (специфіка виробництва на ЗТМК така, що просто зупиняти виробництво – небезпечно) і ми змушені були відключати частину обладнання. Зниження виробництва з 700 до 500 тисяч тонн на місяць привело до того, що підприємство вже не могло зберігати прибутковість через постійні витрати, ми почали працювати в збиток.
Зараз наші співрозмовники на підприємстві стверджують, що реалізують більшість продукції напряму споживачам за ринковими цінами. Чому раніше реалізацією займалась компанія пов’язана с Group DF, і реалізовувала продукцію за заниженими цінами?
Володимир Сивак:
Частина експорту справді йшла через професійних трейдерів. У світі приблизно 90% всієї торгівлі титановим виробами йде через трейдерів. Виробникові потрібні обігові кошти. Трейдер бере на себе частину ризиків, робить повну передоплату за продукцію, веде переговори з покупцями і забезпечує збут. Трейдери несуть ризики рекламації, беруть на себе ризики несплати за продукцію і т.д. Комбінат, наприклад, не може півроку чекати, поки китайці заплатять за відвантажену продукцію. Комбінату гроші потрібні вже сьогодні. Більш того, навіть через півроку постачальник може просто не розрахуватися з комбінатом, або, наприклад, висунути претензії щодо якості. У такому разі комбінат не тільки несе фінансові ризики, а й ризикує порушити валютне законодавство. Продукція відвантажена на експорт, а валютна виручка в зазначений термін не прийшла. Тому трейдери, що працюють з ЗТМК, в тому числі знімали ризики, пов’язані з валютним законодавством.
Роман Чишинський:
По кожному періоду, по кожному типу продукції у нас є відповідна державна експертиза, яка підтверджує, що продукція реалізовувалася за ринковими цінами, а ЗМТК отримувало прибуток в повному обсязі. У провадженні НАБУ зараз знаходиться кримінальна справа, з якої випливає, що новий призначений ФДМУ в.о. директора ЗТМК Сергій Лубенніков укладав непрямі договори і реалізовував продукцію в діапазоні 3 тисяч доларів за тонну, при її ринкової вартості на той момент удвічі вище – близько 6 тисяч доларів за тонну, чим заподіяв збитки як комбінату, так і його учасникам. Крім цього, нинішній менеджмент реалізував фінансову схему, при якій готову продукцію відпускав комбінат, але грошові кошти за цю продукцію надходили на рахунки пов’язаного з комбінатом адвокатського об’єднання, яке в подальшому розпоряджалося коштами, отримуючи за це комісію в процентному співвідношенні. Таке комерційне представництво не є метою адвокатського об’єднання.
Цинізм цієї ситуації в тому, що працівники комбінату не отримували заробітну плату, адже на рахунки комбінату кошти фактично не надходили.
Як я сказав, після наших заяв за цими фактами було відкрито кримінальне провадження, яке на сьогодні розслідується НАБУ, маючи хороші перспективи завершитись обвинувальним вироком.
Під керівництвом Group DF підприємство опинилось на межі банкрутства. Як би ви пояснили такий незадовільний стан підприємства?
Роман Чишинський:
Ми категорично спростовуємо цю тезу.
На даний час в медіа-просторі тиражується позиція ФДМУ, що вся провина за неефективне управління комбінатом С. Лубенніковим лежить на минулому менеджменті, проте це не відповідає дійсності. Фактом залишається те, що при всіх складнощах, які були у минулого менеджменту, комбінат отримував прибуток і платив дивіденди державі. При цьому приватний інвестор не отримує дивіденди з 2016 року, оскільки такі виплати блокує ФДМУ.
Підприємство стало збитковим, починаючи з 2018 року, через проблеми з електроенергією, про що вже йшлося вище. При цьому жодних заяв про банкрутство комбінату до суду не подавалося, комбінат безперебійно працював, не зупинялися цехи, масово не скорочувалися працівники, ситуація була цілком контрольованою, не було затримок ані з виплатами зарплат, ані з розрахунками, ані з бюджетними платежами. В бюджет надійшло понад 1 млрд. гривень чистих відрахувань.
Зараз ЗТМК знаходиться на межі банкрутства. І реальною причиною цього є неефективне управління з боку новопризначеного ФДМУ менеджменту протягом останніх 7 місяців. Його дії є предметом розслідування НАБУ в багатоепізодному кримінальному провадженні. З точки зору закону і економічної ефективності для комбінату, дуже складно пояснити продаж готової продукції за ціною вдвічі нижче ринкової, делегування права отримувати всі обігові кошти на рахунки адвокатського об’єднання і виплату йому відсотків від суми надходжень, оплату неіснуючих послуг в розмірі 1,5 млн. гривень…
І це тільки ті порушення, які ми змогли побачити. На запити з боку приватного інвестора про стан справ на комбінаті відповіді ми так і не отримали, а на загальних зборах звіт про стан справ комбінату був заблокований ФДМУ. Хочу звернути увагу на один важливий момент: заяви про банкрутство комбінату, які надходили до суду, ініціювалися компанією, з якою підписувало договір вже чинне керівництво комбінату. Але при цьому дуже показово, що ФДМУ голосує за збільшення заробітної плати в.о. директора С. Лубеннікову.
Володимир Сивак:
У ЗТМК було два власники, будь-яке важливе для підприємства рішення повинно затверджуватися на зборах учасників і не може бути прийнято без голосів ФДМУ.
Нинішня ситуація на підприємстві – прямий результат бездіяльності Фонду, який не голосував з важливих для комбінату питань, ігнорував листи, доповіді, оперативну аналітику і звернення. У разі необхідності я можу скласти хроніку звернень до Фонду держмайна по усім критично важливим для підприємства питанням, що залишились без відповіді.
Саме все це це призвело до того, що підприємство виявилося в такій ситуації. Я зі свого боку робив все можливе, щоб вивести ЗТМК на той рівень прибутковості, який був би прийнятний і для підприємства, і для його власників.
Які на вашу думку переваги отримало підприємство, коли потрапило під фактичний контроль Group DF?
Володимир Сивак:
Говорити про фактичний контроль Group DF над комбінатом неправильно, оскільки без згоди ФДМУ важливі для комбінату рішення не могли бути прийняті. Group DF брала участь коштами, як інвестор. Але фактичний контроль залишається за ФДМУ, у якого контрольний пакет – 51%.
Якби в 2013 році Group DF не інвестували в ЗТМК – заводу б уже не існувало.
У 2013 році комбінат не мав фінансування, він був у боргах. Заборгованість із зарплати накопичилась приблизно за 6 місяців, були борги перед Пенсійним фондом.
Для мене є аксіомою, що державне управління в Україні неефективне. «Смотрящіє» та їх ставленики від різних політичних кланів просто видоюють підприємства, процвітає шахрайство.
З приходом інвестора ЗТМК почав активно відновлюватися, у комбінату з’явилася стратегія. У Group DF були і є фахівці в області титану, адже Group DF вже працювала у цьому бізнесі. На підприємстві була сформована сильна команда, налагоджені процеси, проведено реконструкцію виробничих потужностей, побудований сольовий хлоратор.
Титан – високотехнологічний метал, який використовується в авіа- і ракетобудуванні, його якість і сертифікація за міжнародними стандартами – найважливіша умова при укладанні контрактів. Group DF допомогла впровадити низку стандартів, що забезпечили високу якість продукції, комбінат провів сертифікацію продукції відповідно до міжнародних стандартів, отримав сертифікати якості Bureau Veritas, що відкрило для нього глобальні ринки збуту.
Саме завдяки приватному інвестору ЗТМК почав отримувати сертифікацію великих покупців, акцент виробництва пішов в більш глибший переділ – злитки і сплави. При цьому на комбінаті було збережено трудовий колектив, регулярно виплачувалася заробітна плата, комбінат був одним з містоутворюючих підприємств для регіону.
Group DF була зацікавлена в розвитку ЗТМК, як частини титанового бізнесу, вкладала в нього значні інвестиції.
Як ви оцінюєте потенціал сьогоднішнього плану оздоровлення підприємства, що запропонований новим керівництвом?
Роман Чишинський:
Ми не бачили нову програму фінансового оздоровлення комбінату про яку говорить ФДМУ. Згідно статуту комбінату програма має бути узгоджена учасниками на загальних зборах, як це було з програмою 2013 року. На сьогодні ми знаємо тільки з новин, що 26 листопада ФДМУ затвердив якийсь план оздоровлення ЗТМК. Цей план з нами не узгоджувався, на збори учасників не виносився і зараз у нас немає жодної інформації про те, які саме кроки він передбачає.
Ми подали офіційний запит у ФДМУ для отримання інформації про цей документ, поки відповіді не надходило.
Володимир Сивак: Ми не знаємо нічого про план нового менеджменту і Фонду держмайна. З публічних заяв Фонду ми чули декларації вийти на зростання виробництва і прибутковості до весни 2021 року. Тобто вже через три місяці.
Я скептично ставлюся до їхніх заяв про зростання навесні. Якщо коротко, то причини скептицизму чотири. Перше – це знищення кадрового потенціалу. Це має незворотній характер. Друге – відсутність реальних фінансових ресурсів. Третє – відсутність управлінських компетенцій, і четверте – звуження ринків збуту титановї продукції.
Можу розшифрувати ці причини.
По-перше, за останні півроку відбувся відтік висококваліфікованих фахівців з ЗТМК: з червня по грудень третину персоналу (більше 900 осіб) на ЗТМК було звільнено або люди пішли самі.
По-друге, як я вже говорив, зараз виробничі потужності ЗТМК обмежені через борги по електроенергії – понад 500 тонн на місяць ЗТМК піднятися не може. Підприємство сьогодні підключено до двох ліній енергопостачання, і збільшення обсягів виробнцтва навіть до 500 тонн загрожує аварійним відключенням однієї з ліній. Це, в свою чергу, може привести до аварійної зупинки всього заводу і до негативних наслідків, аж до екологічної катастрофи.
Також зараз є обмеження, зважаючи на нинішню кон’юнктуру ринку. Основними споживачами титану є космічне і авіабудування. Всі ми розуміємо, в якому стані зараз знаходяться ці галузі.
Очевидно, що підприємство має гостру потребу в грамотно складеному плані оздоровлення, проте, на жаль, скласти і реалізувати такий план на даний момент на підприємстві просто нікому.
У менеджерів, яких Фонд держмайна надіслав управляти ЗТМК, немає необхідних компетенцій і експертиз для впровадження і реалізації стратегії, навіть якщо уявити собі, що вона десь є в засекреченому вигляді у ФДМУ.
Ми не знаємо хто такий пан Лубенніков, який у нього професійний досвід управлінця, досвід господарника. Журналісти не знають хто це такий. Ніхто цього не знає, навіть голова Фонду держмайна не знає, що він уже визнав у своєму інтерв’ю одному з українських ЗМІ. Тож повірити в здатність цього в.о. директора і його команди ефективно реалізувати будь-яку стратегію, досить складно.
|