- Group DF - https://www.groupdf.com -

Леонід Бугайов: «Не вводячи квоти на імпортні добрива, держава сама собі «стріляє в ногу»

Відмова Уряду від введення квот на імпорт мінеральних добрив призведе до скорочення тисяч робочих місць на більшості підприємств хімічної промисловості України. Це стосується і ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ АЗОТ». Про це після зустрічі трудового колективу з керівництвом обласної федерації профспілок і галузевої профспілкової організації заявив Голова Правління Леонід Бугайов у своєму бліц-інтерв’ю.

– На сьогоднішній зустрічі профспілок і трудового колективу було озвучено перспективу можливого скорочення персоналу на підприємстві. Реально такі перспективи?

– За останній рік ми відновили 350 робочих місць, готувалися запустити друге виробництво аміаку і карбаміду. Але тепер нам буде важче реалізувати нашу продукцію, тому що залишаємося сам на сам з російськими добривами. Конкурувати з ними за ціною ми не можемо. Ембарго на ввезення російської продукції до кінця не діє, російські добрива завозяться в Україну через інші юрисдикції. У росіян з’явилися за цей час дочірні підприємства в Грузії, Польщі, вибудувалася кооперація з підприємствами в Білорусі. Де-факто на українському ринку дуже багато російської продукції. Вартість основної сировини – природного газу – на російських підприємствах у 2-2,5 рази нижче, а газ – це основна частина собівартості мінеральних добрив. Тому зараз ми стоїмо перед реальною перспективою втрати українського ринку азотних добрив. Через це доведеться йти на крайні заходи і знову скорочувати персонал. За нашими прогнозами, йдеться про 1000-1200 осіб, тобто майже 30 відсотків колективу. Влада, все її гілки, повинні розуміти наслідки і нести відповідальність за подібні антиукраїнські рішення МКМТ. На жаль, ми зіткнулися з неприкритим лобізмом. Кілька «агробаронів» змогли пролобіювати рішення у найвищих коридорах влади. На жаль, інтереси російських компаній знову виявилися вищі за українські. Мінекономіки та Уряд запускають імпорт всупереч здоровому глузду. Від цього страждають українці. Тому що імпорт просто вбиває робочі місця. До речі, цікаво, що зараз ці ж агробарони хочуть проштовхнути сезонні квоти на імпорт в Україну агропродукції. Ці ж агробарони проштовхують витіснення дрібного фермера, коли хочуть ввести оподаткування паїв. Держава не може постійно підігравати одному сектору – АПК – і плювати на інший, такий як хімія.

Ви вважаєте, що скорочення безпосередньо пов’язані з рішенням уряду про скасування квот на імпорт російських мінеральних добрив в Україні?

 

– Абсолютно вірно. Я у цьому впевнений на 100 відсотків. Образно кажучи, держава зараз для чогось «стріляє собі в ногу» – таке було перше враження від рішення не вводити квоти на імпорт добрив, прийнятого Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі. Хімічна промисловість, а по суті, азотна хімія – якщо не єдина, то одна з небагатьох галузей, яка цього року демонструвала стабільне зростання на тлі загального економічного спаду в Україні. І утримувала економіку від ще більш глибокого падіння. І цей драйвер української економіки – хімію – хтось намагається збити. Навпаки, Уряд повинен ставити і підтримувати ті галузі, які зростають. Адже хімія може дати до 10% ВВП! А відбувається навпаки. Держава не допомагає, а кидає палиці в колеса.

Ембарго на ввезення російських добрив дало можливість набрати обертів хімікам до якогось періоду часу?

 

– Так. Влітку 2019 року в Україні було введено ембарго на ввезення російських добрив. Таке рішення дало нам якийсь час і можливість, щоб почати відроджуватися після затяжного кризового періоду. Ми розраховували на те, що держава й надалі буде підтримувати свого виробника, що це буде комплекс заходів. Всі розуміли, а потім і переконалися на практиці: ембарго не зупинило російську продукцію, а тільки ненадовго затримало її. Російські добрива продовжують завозитися в Україну, але тепер через Білорусь, Польщу, Литву. Тобто ембарго дало короткий тимчасовий ефект. Росіяни вже дуже досвідчені у гібридних торгових війнах, вони навчилися обходити обмеження. Вони з 2014 року під санкціями і давно пристосувалися завозити в добрива в обхід.
Щоб закріпити ефект від ембарго, так би мовити, застовпити цей хороший ефект, потрібно було робити наступний крок – вводити квоти на імпорт добрив. Це дозволило б захистити українську азотну хімію, всі підприємства галузі, незалежно від форми власності. ОПЗ, наприклад, державний. Введення квот дало би можливість завантажити виробничі потужності українських виробників, і вони б змогли забезпечити аграріїв необхідною кількістю добрив. Наші заводи здатні виробити за рік 5 млн тонн добрив. Весь український ринок споживає 4,2 млн тонн добрив на рік. Навіщо тут іноземні добрива? Адже йдеться про робочі місця для десятків тисяч людей, кваліфікованих працівників. Ми готові були обговорювати це рішення з усіма зацікавленими сторонами, шукати розумний компроміс. І просимо, щоб Президент і Прем’єр у цьому питанні все ж розібралися.

Вони начебто розбиралися, але до думки хіміків не прислухалися?

– Хіміків не особливо слухали. На державному рівні прийняли рішення, яке фактично відкидає всю галузь назад. Зараз багато говорять про економічний протекціонізм, про важливість виходу українських компаній, їхньої продукції на світові ринки. Але поки це слова. Щоб цього домогтися, державі треба навчитися захищати своїх виробників на власному, внутрішньому ринку. Навчитися вигравати торгові війни. Для хімічної галузі таким захистом могли стати квоти на імпорт, але цей шанс не був використаний. Тоді б українські підприємства змогли більше інвестувати в модернізацію. Зараз держава знову широко розкрила двері для іноземних, передусім, російських добрив. Повторюю, що, найімовірніше, це призведе до скорочення тисяч робочих місць на українських хімічних підприємствах. А потім, якщо не буде власного, внутрішнього виробника, це призведе і до підвищення цін на добрива для українських споживачів-аграріїв. Складеться така ситуація, що продовольча безпека України буде залежати від виробників добрив з інших країн.

А за що виступають хіміки? Чого вони хочуть?

– Ми хочемо, щоб хімічна промисловість України зростала і нормально розвивалася, щоб запускалися нові виробничі потужності, випускалася якісна продукція. В тому числі й у нас на Сєвєродонецькому «Азоті». Підприємство працює у Луганській області – у регіоні, де сьогодні кожне робоче місце, кожне робоче виробництво мають особливу цінність і важливість.

Для цього є інфраструктурні передумови, такі як запуск в роботу підстанції «Кремінська». Це дійсно важлива подія для всієї Луганської області. Завдяки роботі підстанції Луганщина знову підключається до Об’єднаної енергосистеми України, поновлюється надійне, безперебійне енергопостачання області. Це важливо для розвитку промисловості регіону, а особливо для такого підприємства, як Сєвєродонецький «Азот». Для повноцінної виробничої діяльності заводу потрібні два незалежних джерела електроенергії. З 2014 року і до сьогодні був лише один – Луганська ТЕС. Тепер, з відкриттям підстанції «Кремінська», ми не будемо турбуватися про те, що збій на єдиній лінії електропостачання змусить нас зупиняти виробництво. Для «Азоту» як найбільшого підприємства з безперервним виробничим циклом нова підстанція – це можливість стабільно працювати.

Але стабільність роботи – це не тільки питання енергозабезпечення?

– Ще одним фактором такої роботи має стати комплексний державний підхід до захисту вітчизняного виробника, хімічної галузі. Ми готові працювати, забезпечувати робочі місця, брати участь у розвитку інфраструктури своїх регіонів. І думаємо, що інтереси хіміків і держави в цьому збігаються, і від цього зрештою виграють усі.