В інтерв’ю для видання “Економічна правда” Артем Компан, керівник “Йе енергія”, розповів про своє бачення ситуації на газовому ринку. Як зміниться ринок після обмеження цін на газ урядом, що будуть робити компанії Дмитра Фірташа, щоб зберегти свої позиції, та до чого може призвести їх війна з “Нафтогазом”.
У групі Дмитра Фірташа Артем Компан уже восьмий рік відповідає за “святая святих” – продаж газу. Тут обсяги вимірюються мільярдами кубів, а клієнти – мільйонами людей. Усі ці цифри в ім’я іншої: ніша, за яку відповідає Компан, здатна генерувати до 100 млрд грн доходів на рік.
Хто такий Артем Компан
У відкритому доступі немає інформації про вашу біографію. Розкажіть, будь ласка, про її основні сходинки.
– Я навчався в педагогічному університеті міста Кіровоград. Відучився там півтора року, і поїхав по єврейській еміграції до Німеччини. Там вивчав мову, повернувся в Україну і пішов працювати.
Працював аудитором у ряді приватних компаній і потім переїхав до Полтави. Пішов працювати слюсарем без розряду в “Полтавагаз” і паралельно вчитися на другу вищу – на інженера нафтогазовидобувної галузі в Полтавському будівельному університеті імені Юрія Кондратюка.
Після того як відучився, піднімався по кар’єрних сходах в різних компаніях. Крім “Полтавагазу” працював у “Сумигазі” та “Дніпропетровськгазі”.
Зазвичай людина росте в рамках однієї компанії. Як так вийшло, що ви росли в трьох?
– У “Полтавагаз” я допрацював до майстра, а далі чоловік, який був начальником управління, пішов на підвищення. Йому запропонували роботу заступника голови в “Сумигазі”. Він забрав мене і ще кількох хлопців до себе працювати інженерами.
Там ми досягли певних успіхів, після чого мене запросили працювати на посаду заступника районного управління газового господарства до Дніпропетровської області, де відбувся мій, так би мовити, кар’єрний зліт.
Колеги характеризують вас як людину з високими інтелектуальними і організаторськими здібностями, але часто буває так, що навіть далеко не дурній людині потрібне сприяння. Вас називають родичем Юрія Френкеля з “Дніпропетровськгазу”. Наскільки значима була його роль у вашій кар’єрі?
– Він – мій рідний дядько. Сказати, що мій ріст пов’язаний з ним, частково можливо. Я дійсно багато чому в нього навчився, працював у нього в підпорядкуванні, і мій кар’єрний ріст в Дніпропетровську був частково пов’язаний з тим, що ми дійсно працювали разом. Після переїзду до Києва мій розвиток – це результат моїх дій і моїх рішень.
Ви також були депутатом Покровської районної ради в Дніпропетровській області. Це так?
– Так, це правда.
Це було паралельно з посадою в “Дніпропетровськгазі”?
– Так. Я займав посаду депутата Покровської райради і якщо поставите питання, то так, я був членом Партії регіонів.
Питання не в Партії регіонів, а в тому, що людина, яка ще зовсім недавно була слюсарем в Полтавській області, стає заступником голови “Дніпропетровськгазу” і паралельно депутатом.
– Зараз, на жаль, цього немає, але раніше ставлення до енергетиків, в тому числі до газовиків, було інше. З людьми з цієї сфери потрібно консультуватися, радитися в певних питаннях. Якщо ти займав якусь посаду в той час, то ти повинен був входити до облради. Коли ставлення до цього питання змінилося, я пішов з посади депутата, склав повноваження і приїхав до Києва.
В якому році ви очолили “РГК Трейдинг” і за чиєю пропозицією?
– Це був 2013-й рік, з моменту створення цієї компанії.
Цю посаду вам запропонував Олександр Притика (екс-голова “Регіональної газової компанії” Дмитра Фірташа. – ЕП)?
– Так, він був моїм безпосереднім керівником. Я запропонував йому модель розподілу бізнесу облгазів. Він каже: “якщо ти намалював цю модель, ти готовий її імплементувати в життя і очолити?”. Я сказав “так”.
З приводу вашого особистого бізнесу: які компанії ви можете виділити?
– Особистий бізнес у мене не такий вже і великий. У мене є два цегельних заводи і завод з виробництва мінеральної води. Це сімейний бізнес, я їм зараз не займаюся. Ним займаються окремі люди.
Я назву кілька ваших компаній, а ви скажіть, які з них на сьогодні є актуальними. Туристичне агентство “Посейдон плюс”, торгова фірма “Керамік-Прилуки”.
– Я навіть не пам’ятаю цих назв. Зараз поставив завдання юристам, щоб вони зняли з мене активи, якими я не займаюся. Те, що є в моїй родині, я вам вже назвав.
Коли Олександр Притика пішов з РГК, був певний період, коли цією компанією керував безпосередньо Дмитро Фірташ. Є інформація, що як раз в цей період ви працювали в прямому виробничому контакті з Фірташем у Відні.
– Дмитро Васильович ніколи не займався безпосередньо РГК. Я дійсно жив у Відні. Переїхав туди жити разом із сім’єю. Я займався тоді розвитком інфраструктури бізнесу під відкриття ринку газу. Я вибудовував інфраструктуру, яка дозволяла б імпортувати газ безпосередньо з ЄС в Україну.
З Дмитром Васильовичем, звичайно, спілкуюся, але я є його найнятим менеджером, у нас стосунки суто начальник-підлеглий. У мене є контракт, який я зобов’язаний виконувати.
До того, як я переїхав до Відня, я не спілкувався з Дмитром Васильовичем.
Як відбулося ваше з ним знайомство?
– Деталей не пам’ятаю. Мене попросили приїхати, я приїхав. Надійшла пропозиція очолити європейський напрям. Потім, коли стало зрозуміло, що ринок газу відкривається, я повернувся в Україну готувати компанію до роботи в умовах ринку і продавати газ кінцевим споживачам України.
Про регулювання цін на газ, маржу “Єгазу” і війну з “Нафтогазом”
Яка зараз затовареність газом вашої компанії? У мільярдах кубометрів.
– У мене є близько 9 різних контрактів із різними постачальниками і кожен має свою форму розрахунку. Я працюю в рамках відстрочки платежу. По-іншому в Україні поки неможливо працювати.
Називається цифра вашого боргу перед європейськими компаніями в розмірі до 3 мільярдів кубів. Наскільки вона коректна?
– 3 мільярди кубів газу – це 3 місяці споживання нашими клієнтами. Це не відповідає дійсності. У нашому випадку відстрочка платежу складає близько 45-50 днів, а щомісячне споживання це близько 1 мільярда кубів.
У цих тимчасових рамках ми і винні постачальникам. Ми не бачимо в цьому проблеми. Ми ж не припиняємо роботу. Ми працюємо за циклом постачання-оплата. Весь час так було.
45 днів це 1,5 мільярда кубів.
– Приблизно так.
Тепер ці 1,5 мільярда кубів “Єгазу” (ТОВ “Єгаз” в кінці 2020 року перейменовано в ТОВ “Йе енергія”. – ЕП) буде важко повертати через обмеження ціни урядом?
– Держава встановлює обмеження за ціною з 1 лютого. Платіжки за лютий місяць споживачі отримають в березні місяці.
Тобто, ви встигаєте вирівнятися за сьогоднішніми контрактами з європейськими продавцями газу, але не розумієте, як будете укладати контракти на нові періоди.
– Проблему потрібно розділити. Держава не вперше вже вдається до такого регулювання ціни. У січні 2020 року Кабмін вже зобов’язував всіх приватних постачальників змінити ціну. Це призвело до формування збитків, які вже пред’явлені державі. Зараз по ним йде суд.
Щодо сьогоднішньої ситуації нами ще не прийнято рішення, але ми будемо готові озвучити його найближчим часом.
Сьогодні розрив у цінах на газ для населення між газзбутами “Єгазу” і “Нафтогазом” становить близько 40%, а півроку тому був близько 5%.
Чи не означає це, що зараз, коли “Єгаз” виявився перед ризиком втрати споживачів, то в цьому винен не стільки уряд з регулюванням ціни, скільки “Єгаз” із завищеною ціною?
– Це міф, що є якісь надприбутки або завищена маржа. Давайте розберемося, чому раніше був один розрив у ціні між нами і “Нафтогазом”, а зараз він інший.
По-перше, “Нафтогаз” має великі запаси імпортного газу, які сформовані ним за гроші платників податків. По-друге, “Нафтогаз” володіє 70% газу українського видобутку за рахунок прав на “Укргазвидобування”. Цей “мікс” дозволяє йому мати дешевий ресурс.
У нас немає доступу до ресурсу “Укргазвидобування” на зрозумілих умовах оплати, і тому ми продовжуємо боротися за те, щоб доступ до українського ресурсу був рівним для всіх постачальників.
Ці місяці ми працювали за контрактами з європейськими постачальниками. Тому як тільки ціни на газ почали зростати на світових ринках, природно, наша ціна для кінцевого споживача почала зростати, а у “Нафтогазу” вона застопорилася на певному рівні.
Я б назвав цей рівень “політичним”, тому що він не відповідає ринковим тенденціям.
Яка маржинальність газзбутів “Єгазу” від продажів газу населенню?
– Перше: ми прив’язані до імпортного паритету. Друге: у нас є інфраструктура, за яку ми платимо. Це онлайн і офлайн точки контрактів з клієнтами, це квитанції, це банківські послуги.
Сьогодні вартість витрат інфраструктури це приблизно – 600 гривень на тисячі кубів. Ми працюємо на умовах 10% націнки, як прийнято у всіх цивілізованих європейських країнах.
Ці 10% залишаються і сьогодні?
– До лютого місяця залишалося 10%, поки уряд не запровадив обмеження на кінцеву ціну на рівні 6,99.
Коли рішення тільки обговорювалося, ми зі свого боку писали, що, хлопці, 6,99 – ціна політична, ми будемо її заперечувати. Готові показати свої імпортні контракти, показати, за якими індексами купували.
Ви можете дати компенсацію нам, як постачальнику, або можете дати компенсацію європейським компаніям, які нам постачали, щоб ми не були їм винні. Або кінцевому споживачу. Це найбільш цивілізований підхід. І такий підхід працює, ще раз повторюся, у всій Європі. Свою маржу ми готові розкласти.
Говорять про те, що у вас маржа мінімум 20%?
– Це не відповідає дійсності, тому що коли рахують нашу маржу, рахують від найдешевшої ціни, яка є в Україні, від ціни “Нафтогазу”, але “Нафтогаз” продає не за ринковою ціною.
Що буде далі? Якби держава не вводила регуляцію ціни, постачальники могли б працювати над оптимізацією своїх контрактів на майбутній сезон. Але зараз, коли прийнято рішення про регулювання ціни, воно означає відкат реформи назад, який лякає європейські компанії.
Це викликає питання і відторгнення у європейців і великих гравців.
Ви розглядали варіант зниження своєї ціни, щоб таким чином підштовхнути уряд до відмови від ідеї її ручного регулювання?
– Ми – законослухняна компанія, не збираємося порушувати закон і ніколи цього не робили. Наша пропозиція проста: держава повинна підтримати когось із учасників ринку – споживачів, постачальників або виробників – і компенсувати різницю між ринковою та затвердженою цінами.
“Нафтогаз” називав кількість абонентів, що переходять до нього: 10-12 тисяч на добу. Ви підтверджуєте відповідний відтік у вас?
– Відтік клієнтів дійсно є. Я чув твердження про 10-12 тисяч на добу. Сьогодні ми спостерігаємо відтік на рівні 2% від всієї нашої клієнтської бази. 2% – це близько 150-200 тисяч на рік.
Ви плануєте поставляти газ за фіксованою ціною, а потім звертатися до суду за компенсаціями?
– Ми сподіваємося, що уряд прислухається до нашої думки. Я не самотній в цих міркуваннях. Як тільки почалися міркування про ціну, ми відразу вийшли зі своєю пропозицією про субсидії.
Я бачу, що ця тема підхоплена. І за заявами міністра фінансів, МВФ не в захваті від регуляції. Ми будемо пояснювати, що суд буде між нами і європейськими партнерами, які нам поставляють газ. Ми підемо до суду.
Віддавати споживачів на постачальника “останньої надії” на два місяці поки не плануємо. Ми розглядаємо різні варіанти, але в рамках закону будемо боротися за наш бізнес.
Державне рейдерство і гра в бік монополії “Нафтогазу” повністю суперечить зобов’язанням, які були взяті Кабміном перед міжнародними партнерами. Крім того, ми звернулися до АМКУ з вимогою розібратися з питанням демпінгу.
Хто і яку частку займає на ринку, і що Компан обговорює з Коболєвим
Як зараз виглядає ринок? Наскільки близькі до реальності такі цифри: у вас більше 85% споживачів, у “Нафтогазу” – трохи більше 5%, у постачальника “останньої надії” – 6,2%? (Напередодні голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв заявив, що компанія є постачальником газу для 9% споживачів. – ЕП).
– У газзбутів апріорі левова частка споживачів, тому що вони історично мали цей клієнтський портфель. Якщо говорити про суперечки, які часто ведуться, то “Нафтогаз” умовно маючи 100% доступ до газу “Укргазвидобування”, планує захопити монополію на ринку кінцевого споживача.
Щоб оцінити, хто володіє якими частками, ми, як Асоціація постачальників енергоресурсів, замовили незалежну експертизу і хочемо розібратися в цьому питанні.
Історично компанії, які поставляли газ за спецзобв’язаннями (ПСО), зараз продають більшій кількості споживачів, ніж “Нафтогаз”.
Якщо говорити про конкуренцію, то ми більше бачимо ризиків з боку обленерго (постачальники електроенергії. – ЕП), ніж з боку “Нафтогазу”. На мій погляд, НАК зайняв певну позицію і претендує на сегмент споживачів, який знаходиться в “діджиталі”, але це дуже мала частка клієнтів.
Багато клієнтів історично ходять в офлайн точки продажу. Кожен постачальник вибирає для себе той сегмент, в якому йому комфортніше працювати. Ніхто нікого не примушує брати газ за однією ціною, якщо він може взяти за іншою. Будь ласка, йдіть і купуйте. Ніхто ж не заважає переходити, тим більше, перехід був спрощений.
Ваші опоненти кажуть, що облгази і газзбути на місцях досі залишаються однією організацією і спільними зусиллями не дають клієнтам переходити до інших постачальників.
– Тоді звідки береться цифра 15 тисяч (переходів. – ЕП) на добу?
Є записи розмов співробітників облгазів, які визнають, що отримали доручення провести перевірку в зв’язку з бажанням клієнта змінити постачальника.
– Я не знаю, кого там записували. Для цього є відповідні органи, які повинні розбиратися. Я не вірю у всілякі фейковий історії. Є багато людей, які намагаються свої недоліки в роботі перекласти на плечі інших компаній і говорити, що “у нас нічого не виходить, тому що нам не дають”.
З іншого боку, повторюся, звідки тоді береться 15 тисяч переходів на добу? Якби це мало місце бути, я думаю, не було б такої кількості переходів.
Наша бізнес-модель передбачала: ніякого штучного блокування переходу клієнтів. Ми були готові до відтоку.
Можливо, він був би більшим, якби не було подібних історій? Є факти друку EIC-коду на бічному краю платіжки, що також ускладнює перехід.
– EIC-код – не проблема, він є у оператора. У кожного споживача є свій EIC-код в Особистому кабінеті. Це теж один з поширених фейків: “у нас є проблема, якби EIC-код друкувався не в лівому кутку, а в правому, тоді б, напевно, у нас було не 15 тисяч, а 30 тисяч переходів”. Це непрофесійна розмова.
Те, що зараз відбувається навколо ціни на газ, з боку виглядає як “війнушка” між “Нафтогазом” і вашої групою …
– Немає ніякої “війнушки”, ми ні з ким не воюємо. Є умови, в які нас поставили. Для нас було б справедливо, щоб всі учасники ринку мали рівний доступ до ресурсу “Укргазвидобування”. І ми не самотні в цьому судженні.
Питання в іншому. Ресурс для того, щоб витримати фіксовану ціну є і у вас, і у “Нафтогазу”. Що робити незалежним постачальникам, яких трохи більше десяти. У них немає газу УГВ і такої кількості клієнтів як у вас?
– Багато з цих компаній, є членами нашої Асоціації, і ми з ними консолідуємо дії. Природно, вони бояться банкрутства. Вони знаходяться в легкому шоці. Їм обіцяли ринкові умови, вони вийшли на ринок, отримали якісь клієнтські портфелі, почали працювати, почали вести переговори з європейськими партнерами про довгострокові взаємини і інші форми контракту на літній період.
Багато з них з весни хотіли пропонувати якісь нові портфелі. Це б дозволило конкурувати на ринку і люди отримали б набагато більший ефект від цього, ніж від зниження ціни до 6,99 гривень на два місяці. Вони дійсно стурбовані.
Ми консолідували свою позицію і вже написали офіційне звернення до Офісу президента, прем’єр-міністра і в МВФ з проханням допомогти і закликати політиків до більш цивілізованої моделі.
Ці зміни носять тимчасовий характер. Влада каже, що за цей час потрібно підготувати структурні зміни для припинення зловживань на ринку приватними компаніями, маючи на увазі вас, судячи з усього.
– Я дивився виступ прем’єр-міністра, і хочу сказати, що без розгляду, аналізу та фактів ніхто не має права заявляти про якісь зловживання.
Поки що це, на жаль, популістські заяви. Якщо говорити про рішення, то воно, на наш погляд, емоційне і б’є по реформі та працює на користь одного учасника – “Нафтогазу”.
Як це рішення змінить структуру ринку?
– Як ви думаєте, що буде після того, як приватні постачальники, які повірили у відкриття ринку, отримають збитки і хтось із них виявиться в дефолті за європейськими контрактами?
Через який проміжок часу європейські партнери захочуть знову йти в цю історію з ринком для фізосіб? І що буде з цими постачальниками? Вони просто позбудуться бізнесу і підуть судитися з державою.
Наскільки великі шанси в суді, якщо постанову прийнято не як акт регулювання комерційної діяльності, а в рамках обмежень на період карантину?
– Я не юрист. Правомірність цього рішення може оцінити тільки суд. Але в тому, що приватні компанії, які отримали збитки підуть до суду, я більш ніж впевнений.
Під час дії постанови влада готуватиме варіанти змін в закон. Обговорюється можливість використання ціни “хаб мінус”.
– Ціна “хаб мінус” – це фактично прайскеп (встановлення граничної ціни, – ЕП). Якщо ми говоримо про ринок, то це повинен бути ринок, а не державне регулювання. Є всього дві моделі – соціалізм і ринок, і не потрібно винаходити український велосипед.
Існує ринковий підхід: є попит і пропозиція, є АМКУ, який повинен ці процеси контролювати.
Якщо це соціалізм, тоді все дуже просто. Держава говорить, що у нас є газ “Укргазвидобування”, собівартість якого 3 тисячі гривень. Ми розуміємо, що у нас молода держава, люди не в змозі платити ринкові ціни на газ, тоді всім газ по 3 тисячі гривень.
Якщо ми живемо в соціалізмі, тоді у нас повинен бути дешевий бензин, дешевий хліб, дешевий газ, дешеве тепло, дешева електрика. Це рішення за державою, яка встановлює правила гри.
Поки що всі розмови про якісь там “хаб мінус” або “хаб плюс” – це декларативні заяви. Але “хаб мінус” – це в жодному разі не ринковий підхід.
Ходять розмови про відновлення прямих закупівель газу у Росії. Нещодавно про це знову заговорив Юрій Вітренко.
– Ми розглядаємо різні варіанти. Природно, де було б вигідніше купувати, там би ми і закуповували. Але зараз є ряд технічних проблем, які не дозволяють дивитися в цей бік. Я вже не кажу про політичні питання.
Якщо говорити про технічні моменти, то тільки дві точки виходу з Росії (Суджа та Сохрановка), які, по-моєму, повністю викуплені “Нафтогазом”. На інші точки навіть немає тарифу.
Які у вас професійні відносини з Андрієм Коболєвим? Напружені відносини між компаніями не відображаються на відносинах між менеджерами?
– Ми з ним перебуваємо в виробничому діалозі, обговорюємо різні питання. У мене є своя думка, як повинен працювати ринок, і своє судження про ринкові підходи.
У нас є певна розбіжність. Я вважаю, що таке ставлення до української видобутку, як є зараз, не дає можливості їй розвиватися. У мене є своє бачення розвитку “Укргазвидобування”.
Енергетика – це і хобі, і робота, і все моє життя. Тому у мене є своя думка, як вона могла б розвиватися. Я вважаю, що “Програма 20/20” була провалена не через непрофесіоналізм, а через те, що популізм перевищив питання професійних підходів до розвитку УГВ.
Я завжди виступав за те, щоб Україна була газовим хабом, враховуючи наявність таких підземних газових сховищ. Ми з Коболєвим іноді розмірковуємо на ці теми.
У Коболєва з Притикою категорично не складалися відносини. З боку Коболєва це виглядало так, що “мені з менеджером Фірташа нема про що говорити”. Чому з вами йому є про що говорити?
– Я не знаю, які у них були стосунки. Я не ставив їм таких питань, мені це, якщо чесно, не цікаво.